Верховний Суд зробив висновок про стягнення заборгованості за аліментами зі спадкоємців.

До суду звернулась особа в інтересах дитини про визнання права власності на спадкове майно та стягнення заборгованості за аліментами. Позивач зазначала, що в зоні АТО загинув батько її доньки та просила стягнути з відповідачів - спадкоємців по 11 054,13 грн заборгованості, оскільки на час смерті померлий мав невиконаний обов'язок зі сплати аліментів, який увійшов до складу спадщини і підлягає погашенню спадкоємцями у рівних частинах.
Суд першої інстанції позов задовольнив, зазначивши, що оскільки у спадкодавця залишився невиконаний обов'язок у вигляді заборгованості за аліментами, який входить до складу спадщини, виходячи з рівності часток спадкоємців, заборгованість підлягає стягненню з кожного з відповідачів на підставі статті 1218 ЦК України.
Однак апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за аліментами та відмовив у цій частині вимог. Суд апеляційної інстанції зазначив, що зобов'язання зі сплати аліментів на утримання дітей припиняється смертю боржника, а тому не входить до складу спадщини після його смерті і не підлягає виконанню спадкоємцями.
Проте Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду скасував рішення судів в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за аліментами та направив справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
У випадку смерті платника аліментів його спадкоємці за рахунок наявних активів спадкової маси зобов'язані погасити заборгованість за аліментами на дитину.
Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину; кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині; вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
Верховний Суд звернув увагу на те, що предметом спору у даній справі є стягнення боргу спадкодавця, який він мав за життя у вигляді заборгованості за аліментами, а не його обов'язок зі сплати аліментів.
Тому вірним був висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачів, які є спадкоємцями майна померлого, заборгованості за аліментами. Проте суд повинен був встановити розмір частки кожного зі спадкоємців у спадщині і перевірити, чи відповідає такий розмір їх часток вартості майна, одержаного у спадщину кожним із спадкоємців та встановити можливості кожного з відповідачів задовольнити вимоги кредитора одноразовим платежем.