Автоматичне прийняття спадщини в Україні: що потрібно знати і як діяти

Спадкування — це перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Саме так формулює це поняття ст. 1216 Цивільного кодексу України.
Спадкування згідно з цивільним законодавством існує у двох видах:
• за законом;
• за заповітом.
Спадкування за законом — майно переходить до зазначених в законі спадкоємців відповідно до встановленої черговості, тобто точно визначеного кола осіб, котрі спадкують одночасно. В українському законодавстві існують 5 черг спадкування порядок черговості, що визначається ст. 1258 Цивільного кодексу України.
Спадкування за заповітом — заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 Цивільного кодексу України).
В українському законодавстві немає поняття «автоматичного прийняття спадщини» у повному розумінні. Для прийняття спадщини необхідно подати заяву до нотаріуса протягом 6 місяців від дня смерті спадкодавця для прийняття спадщини.
«Автоматичним прийняттям спадщини» слід вважати наступні випадки:
– Якщо спадкоємець проживає разом із спадкодавцем на момент його смерті, то вважається, що він автоматично прийняв спадщину, якщо протягом зазначеного терміну не відмовився від неї офіційно (ст. 1268 Цивільного кодексу України).
– Якщо спадкоємцем є малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадкові якщо такі особи не подали особисто або через уповноважених представників відмови від прийняття спадщини (ст. 1268 Цивільного кодексу України).
Таким чином, законодавство чітко не встановлює поняття «автоматичного прийняття спадщини», проте регулює прийняття спадщини без дотримання загальних дій визначених протягом строку для такого прийняття.
Хто і куди має право звернутися для прийняття спадщини
1. Спадкування за законом
Для прийняття спадщини в порядку черговості за законом спадкоємець повинен протягом 6 місяців з дати відкриття спадщини (смерті спадкодавця) подати відповідну заяву про вступ у спадщину.
Нотаріус або орган місцевого самоврядування (залежно від того куди була подана відповідна заява) в порядку визначення черговості інших спадкоємців, які подали заяву про прийняття спадщини вирішує кому буде передано право на спадщину або частина спадщини.
Черги спадкування:
1. діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки;
2. рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;
3. рідні дядько та тітка;
4. особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини;
5. інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно (двоюрідні внуки, двоюрідні племінники, двоюрідний дід та баба.
Важливо! Четверта черга спадкування відноситься до осіб, які проживали зі спадкоємцем однією сім’єю. Тобто наявність одного факту проживання зі спадкоємцем не є підставою для отримання спадщини в порядку 4-ої черги спадкування.
• Спадкування за заповітом
Для прийняття спадщини за заповітом особи, які вважають, що вони є спадкоємцями, повинні протягом 6 місяців з дати відкриття спадщини (смерті спадкодавця) подати відповідну заяву про вступ у спадщину. Особливістю цього виду спадкування є те, що право на отримання спадкового майна мають лише особи, які вказані у заповіті, та лише на те майно, яке охоплює заповіт.
Однак претендувати на частину спадкового майна (обов’язкова частка) попри наявність заповіту та незалежно від змісту заповіту має право така категорія спадкоємців: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки.
Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна — місцезнаходження основної частини рухомого майна. (ст. 1221 Цивільного кодексу України).
Тобто спадкоємцям для прийняття спадщини слід звернутися до приватного нотаріуса, державної нотаріальної контори або уповноваженої особи на здійснення нотаріальних дій в органі місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Важливо! Прийняти спадщину за допомогою онлайн сервісів або веб-ресурсів на сьогодні неможливо.
Які документи слід подати для прийняття спадщини
Для прийняття спадщини необхідно надати наступні документи:
• паспорт;
• ідентифікаційний номер;
• свідоцтво про смерть;
• у разі наявності заповіту: при цьому якщо заповіт оформлювався в сільській раді – необхідно проставити відмітку про відсутність змін після оформлення;
• у разі відсутності заповіту: документ, що підтверджує родинні стосунки спадкоємця з померлим: для дітей — свідоцтво про народження, дружини/чоловіка – свідоцтво про шлюб, інші родичі — за аналогією, для відслідковування ланцюга родинних зв’язків зі спадкодавцем;
• правовстановлюючі документи на все майно, про яке відомо (за наявності).

Інформацію взято з сайту за таким посиланням:
https://ldn.org.ua/consultations/avtomatychne-pryyniattia-spadshchyny-v-...