Нотаріус – історично друга юридична професія після судді

Нотаріат існує не один десяток століть, нотаріус – історично друга юридична професія після судді. Вперше переваги професії нотаріуса виявилися у Вавілоні (1760 до н.е.). Цар Хаммурапі видав кодекс (правила поведінки), який зробив його знаменитим. Ці правила закликали дотримуватися твердої дисципліни в його країні.

Хаммурапі був першим, хто сприяв розвитку методів сучасного маркетингу. Будучи талановитим й далекоглядним у рекламній справі, він встановив обеліски з міцних каменів на головних площах більшості населених пунктів країни. Те, що ми сьогодні називаємо "нотаріальним правом": акти цивільного стану, засновницькі договори, оформлення спадку, реєстрація шлюбу, порядок продажу дружин. Все це було вибито на пам'ятниках архітектури Царя Хаммурапі.

У одному із старих міст Тігро-Ефратського Нижньоріччя – Вавілоні, яке висувалося на головне політичне місто за знаменитого царя Хаммурапі-законодавця, писарі-нотаріуси редагували різні акти на глиняних дошках, що вимагали спеціальної обробки. Потім висушені дошки вони розвозили клієнтам або магістрові, а інколи і канцлерові царя. Такі "глиняні” акти зберігалися, як правило, в храмах.

Треба сказати, що нотаріусами були найгідніші люди. До них прислухалися, їх поважали та їм вірили. При здійсненні деяких операцій, що вимагали нотаріального оформлення, необхідна була присутність окремих осіб, які деколи свідчили про досить курйозні випадки. Наприклад, як боржник закладав в рабство на три роки дружину, аби повернути борг.

Вже тоді, в далекий “вавілонський” час, нотаріуси виконували і роль банкірів, здійснюючи договори застави майна. Надалі, при царюванні фараонів, глиняні дошки перетворилися на коштовні папери, оскільки вони оформлялися на папірусі. Робота писаря (нинішнього нотаріуса) визнана безсмертною, вона увічнена, як ми бачимо, і політично, і художньо, про що нагадує знаменита скульптура писаря в Луврі в Парижі.