Покращення для водіїв та власників транспортних засобів

    Пунктом 6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388 (надалі – «Порядок») передбачено, що «…у графі "Особливі відмітки" свідоцтва про реєстрацію або тимчасового реєстраційного талону транспортних засобів щодо іншого співвласника може бути зроблено запис: "_____________________________________________________ має право керувати (прізвище, ім'я, по батькові або найменування юридичної особи) (експлуатувати) та є співвласником».
    Зазначене положення спрощує процедуру реєстрації транспортного засобу співвласниками та захищає їх права. Після того, як президентом України став В.Ф. Янукович, відбулось покращення і Міністерство юстиції 27 січня 2011 р. зареєструвало наказ МВС України від 11.08.2010р. № 379 (тобто, майже через п’ять місяців з дати прийняття зазначеного наказу), яким було затверджено Інструкцію про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них (надалі – «Інструкція МВС»).
    Зрозуміло, що Інструкція МВС «покращила» Порядок, додавши «необхідні» обмеження для громадян. У Інструкції прямо не вказано, що у свідоцтві про реєстрацію ТЗ неможливо вказати співвласника ТЗ, оскільки це було би прямим порушенням п.6 вищевказаного Порядку, тому вихід був знайдений через підміну понять. Так, згідно Порядку до свідоцтва про реєстрацію ТЗ вноситься інформація про те, що особа є співвласником і має право керувати ТЗ, а у Інструкції МВС – до свідоцтва, по-перше, не вноситься інформація про співвласника; і, по-друге, коло осіб, яким дається право користування (керування) ТЗ, обмежується не більш як двома близькими родичами. Якщо особа не є близьким родичем або близьких родичів більше двох, то власник ТЗ додатково сплачує лише вартість послуг за оформлення та вартість бланків тимчасового реєстраційного талона(пункт 3.12.Інструкції). Відчуйте різницю :-) Приблизно через півроку після вказаного покращення відбулось нове покращення: 05 липня 2011 року був прийнятий Закон України № 3565- V1 , яким, зокрема були внесені зміни до ст. 126 КУпАП і з числа документів на право керування ТЗ були вилучені так звані «інші документи, що підтверджують право користування чи розпорядження транспортним засобом».
    Мова йде, перш за все, про довіреності на користування і розпорядження транспортними засобами, які, до речі, і досі є у ст. 245 ЦК України. Згідно частини другої ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу працівників міліції пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до п.2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 р. № 1306, власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб. На мій погляд, в умовах сучасної України це не стільки спрощує, скільки створює потенційні проблеми для водія, прізвище якого не вказано у реєстраційному документі на ТЗ, яким він керує.
    Основні проблеми:
1. Фізична особа, яка передала реєстраційний документ, може передумати і заявити в міліцію про угон ТЗ. Жінка/чоловік вказаної особи може заявити в міліцію про угон ТЗ.
2. Фізична особа, яка передала реєстраційний документ, може померти і спадкоємці можуть заявити в міліцію про угон ТЗ.
3. Оскільки працівники ДАІ поки що не додумались перевіряти кожен ТЗ при його зупинці по базі «АРМ-РОЗШУК» (можливе це «покращення» життя водіїв буде завтра), то відсутність документа про право користування ТЗ сьогодні покращує життя , перш за все, крадіїв ТЗ.
4. Можливий зговір між працівниками ДАІ та власником ТЗ, який передає реєстраційний документ на ТЗ іншій особі. У цьому разі, власник ТЗ погрожує написати або, навіть, пише заяву про угон, працівники ДАІ зупиняють ТЗ і вимагають від водія хабар.
5. Власник ТЗ передав реєстраційний документ на ТЗ іншій особі, яка порушила або говорить, що порушила Правила дорожнього руху. У цьому випадку, можливі санкції за порушення ПДР до власника ТЗ (якщо він не доведе, що він не є порушником) або вимагання грошей від власника ТЗ за реальне чи фіктивне ДТП. 
6. Водій, який керував ТЗ, маючи від власника ТЗ реєстраційний документ на ТЗ, після скоєння ДТП відмовляється від того, що саме він керував ТЗ. Отже, виходить, що доцільно мати ще якийсь документ про передачу реєстраційного документа. Це може бути акт приймання-передачі реєстраційного документа, договір, попередній договір, тощо. Але цей документ потрібно ще скласти і, у разі необхідності, довести, що саме власник ТЗ, а не будь-яка інша особа передала реєстраційний документ на ТЗ і конкретна особа прийняла цей документ.
За цих умов, більшість людей, які не хочуть нести витрати, пов’язані з купівлею – продажем ТЗ, оформлюють, як звикли, … нотаріально посвідчену довіреність, яка також має свої недоліки. І кому таке покращення необхідне?