ВС зробив висновок щодо дій представника за довіреністю
Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. До такого висновку дійшов ВСУ в постанові від 23 вересня 2014 року №3-110гс14, текст якої друкує "Закон і Бізнес".
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
23 вересня 2014 року м.Київ №3-110гс14
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — Барбари В.П.,
суддів: Балюка М.І., Берднік І.С., Гуля В.С., Потильчака О.І., Шицького І.Б.,
розглянувши за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроремтехніка» Парадної Т.Ю. заяву ТОВ «Агроремтехніка» про перегляд Верховним Судом постанови Вищого господарського суду від 3.06.2014 у справі №911/3556/13 за первісним позовом фізичної особи — підприємця Особи 4 до ТОВ «Агроремтехніка» про стягнення 96000,00 грн., за зустрічним позовом ТОВ «Агроремтехніка» до фізичної особи — підприємця Особи 4, про визнання недійсним договору,
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2013 року фізична особа-підприємець Особа 4 звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «Агроремтехніка» про стягнення суми боргу за договором оренди нежитлового приміщення від 1.03.2012 №01/03-12.
Позовні вимоги разом з уточненнями обгрунтовано тим, що відповідач не виконав своїх зобов’язань за договором оренди, внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 101655,00 грн., з яких 85800,00 грн. — борг з орендної плати, 15855,00 грн. — заборгованість з орендної плати за землю.
У жовтні 2013 року ТОВ «Агроремтехніка» подано зустрічний позов до ФОП Особи 4 про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 1.03.2012 №01/03-12.
Зустрічні позовні вимоги обгрунтовано тим, що спірний договір оренди від імені обох сторін підписаний однією й тією ж особою, що є підставою для визнання договору недійсним з моменту його укладання відповідно до ч.3 ст.238 Цивільного кодексу.
Рішенням Господарського суду Київської області від 10.12.2013 первісний позов задоволено частково, стягнуто 85800,00 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Рішення обгрунтовано неналежним виконанням ТОВ «Агроремтехніка» зобов’язань щодо внесення оплати за оренду приміщення та відсутністю правових підстав для стягнення орендної плати за землю. У частині відмови у задоволенні зустрічного позову рішення мотивовано відсутністю правових підстав длявизнання договору недійсним відповідно до стст.97, 203, 204, 207, 215 ЦК.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 рішення Господарського суду Київської області від 10.12.2013 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду від 3.06.2014 постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 та рішення Господарського суду Київської області від 10.12.2013 залишено без змін.
ТОВ «Агроремтехніка» в порядку ст.11119 Господарського процесуального кодексу подало заяву про перегляд Верховним Судом постанови ВГС від 3.06.2014 у справі №911/3556/13 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень ч.3 .ст.238 ЦК, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення в подібних правовідносинах.
Ухвалою ВГС від 28.07.2014 справу допущено до провадження Верховного Суду з підстав неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, що підтверджено наданими заявником копіями постанов ВГС від 16.04.2014 у справі №911/2043/13, від 14.04.2014 у справі №12/214-11/21, від 21.05.2013 у справі №8/103-12, від 21.05.2012 у справі №5010/868/2011-9/37, від 23.02.2011 у справі №13/22, від 3.02.2010 у справі №17/74, від 26.01.2010 у справі №17/75, від 5.02.2009 у справі №15/270, від 18.12.2008 у справі №16/403пд та від 29.11.2006 у справі №43/394, в яких висловлено правову позицію про те, що у випадку коли договір від імені обох сторін підписано однією і тією ж особою, суд має законні підстави для визнання такого договору
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2013 року фізична особа-підприємець Особа 4 звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «Агроремтехніка» про стягнення суми боргу за договором оренди нежитлового приміщення від 1.03.2012 №01/03-12.
Позовні вимоги разом з уточненнями обгрунтовано тим, що відповідач не виконав своїх зобов’язань за договором оренди, внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 101655,00 грн., з яких 85800,00 грн. — борг з орендної плати, 15855,00 грн. — заборгованість з орендної плати за землю.
У жовтні 2013 року ТОВ «Агроремтехніка» подано зустрічний позов до ФОП Особи 4 про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 1.03.2012 №01/03-12.
Зустрічні позовні вимоги обгрунтовано тим, що спірний договір оренди від імені обох сторін підписаний однією й тією ж особою, що є підставою для визнання договору недійсним з моменту його укладання відповідно до ч.3 ст.238 Цивільного кодексу.
Рішенням Господарського суду Київської області від 10.12.2013 первісний позов задоволено частково, стягнуто 85800,00 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Рішення обгрунтовано неналежним виконанням ТОВ «Агроремтехніка» зобов’язань щодо внесення оплати за оренду приміщення та відсутністю правових підстав для стягнення орендної плати за землю. У частині відмови у задоволенні зустрічного позову рішення мотивовано відсутністю правових підстав длявизнання договору недійсним відповідно до стст.97, 203, 204, 207, 215 ЦК.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 рішення Господарського суду Київської області від 10.12.2013 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду від 3.06.2014 постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 та рішення Господарського суду Київської області від 10.12.2013 залишено без змін.
ТОВ «Агроремтехніка» в порядку ст.11119 Господарського процесуального кодексу подало заяву про перегляд Верховним Судом постанови ВГС від 3.06.2014 у справі №911/3556/13 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень ч.3 .ст.238 ЦК, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення в подібних правовідносинах.
Ухвалою ВГС від 28.07.2014 справу допущено до провадження Верховного Суду з підстав неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, що підтверджено наданими заявником копіями постанов ВГС від 16.04.2014 у справі №911/2043/13, від 14.04.2014 у справі №12/214-11/21, від 21.05.2013 у справі №8/103-12, від 21.05.2012 у справі №5010/868/2011-9/37, від 23.02.2011 у справі №13/22, від 3.02.2010 у справі №17/74, від 26.01.2010 у справі №17/75, від 5.02.2009 у справі №15/270, від 18.12.2008 у справі №16/403пд та від 29.11.2006 у справі №43/394, в яких висловлено правову позицію про те, що у випадку коли договір від імені обох сторін підписано однією і тією ж особою, суд має законні підстави для визнання такого договорунедійсним з підстав порушення приписів ч.3 ст.238 ЦК.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши викладені у заяві доводи, Судова палата у господарських справах ВС уважає, що заява підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Судами встановлено, що між ФОП Особою 4 і ТОВ «Агроремтехніка» укладено договір оренди нежитлового приміщення від 1.03.2012 №01/03-12, відповідно до умов якого орендодавець зобов’язується передати орендареві, а орендар зобов’язується прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 374,7 м2 за Адресою 1.
Як вбачається зі спірного договору, від імені ТОВ «Агроремтехніка» він підписаний Особою 4, яка на час укладання зазначеного договору була директором підприємства.
Відповідно до ч.3 ст.92 ЦК органи чи інші особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов’язані діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Згідно з ч.2 ст.207 ЦК правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.
Відповідно до ч.3 ст.238 ЦК представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, установлених законом.
Суд касаційної інстанції не звернув уваги на тойфакт, що спірний договір оренди нежитлового приміщення від 1.03.2012 №01/03-12, всупереч вимогам ч.3 ст.238 ЦК, було укладено від імені орендодавця та орендаря однією й тією ж особою, тобто договір направлений на реалізацію інтересів однієї особи.
Таким чином, висновок Вищого господарського суду про відсутність підстав для застосування положень стст.203, 215 ЦК та визнання договору недійсним суперечить вимогам чинного законодавства й не відповідає фактичним обставинам справи.
Враховуючи викладене, постанова ВГС від 3.06.2014 у справі №911/3556/13 підлягає скасуванню як незаконна і необгрунтована, а справа — направленню на новий касаційний розгляд до ВГС.
Керуючись стст.11114—11126 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву ТОВ «Агроремтехніка» про перегляд Верховним Судом постанови ВГС від 3.06.2014 у справі №911/3556/13 задовольнити частково.
Постанову ВГС від 3.06.2014 у справі №911/3556/13 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.2 ч.1 ст.11116 ГПК.
Інформаційний ресурс:
http://zib.com.ua/ua/112683-vs_zrobiv_visnovok_schodo_diy_predstavnika.html