Проблемні питання спадкового договору

Спадкове право – одна з найбільш об`ємних галузей права, яка завжди користується попитом серед клієнтів. Так як мова йтиме про спадковий договір, варто зазначити, що договірні відносини є складним механізмом, який покликаний для врегулювання інтересів сторін договору, а також зменшення ризику незаконного втручання третіх осіб або переходу права власності до них.
Спадковий договір – це правочин, який укладається між відчужувачем майна (рухомого або нерухомого) та набувачем, за яким останній має виконувати розпорядження (майнові та/або немайнові) на користь відчужувача, і випадку його смерті, право власності на майно переходить до набувача, при цьому при укладенні договору зазначається заборона відчуження відповідного майна.
Істотною умовою спадкового договору є його предмет, яким виступає майно, що належить відчужувачу і переходить у власність набувача у випадку смерті відчужувача (тобто це може бути будь-яке майно, як індивідуально-визначені речі, так і речі, визначені родовими ознаками, рухоме і нерухоме майно (стаття 1302 Цивільного кодексу України). Відчужувачем у спадковому договорі може бути подружжя, один із подружжя або інша особа, а набувачем - фізична або юридична особа (стаття 1303 Цивільного кодексу України).
Проблематика даного договору полягає в тому, що закон чітко не вказує про правовий режим майна, якщо, наприклад, набувач перебуває у зареєстрованому шлюбі. Зважаючи на норму статті 65 Сімейного кодексу України, де вказується, що при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, яка має бути нотаріально засвідченою. У випадку, якщо зобов`язання відчужувача майнового характеру (до прикладу, в умовах договору вказаний обов`язок купувати йому продукти харчування та ліки, забезпечувати для нього відпочинок або інші матеріальні блага), то інший з подружжя, має право на ½ частку майна, яке отримає набувач після смерті відчужувача, так як кошти, які витрачалися набувачем, вважаються належними їм на праві спільної сумісної власності.
Що стосується спадкового договору з немайновими зобов`язаннями (готувати їжу, прибирати в квартирі тощо), варто зазначити, що згода на укладення спадкового договору другого з подружжя також потрібна, проте, в ній повинно зазначатися, що спільні, на праві спільної сумісної власності, кошти, набувачем не витрачаються, а тому, майно, яке він отримає після смерті відчужувача, буде належати йому на праві особистої приватної власності. Також, рекомендовано вказати в змісті договору про факт виконання зобов`язань за власні кошти.
Варто звернути увагу на відмінність спадкового договору від договору довічного утримання. Так як ці два договори мають схожі види зобов'язань, їх часто плутають. Адже обидва договори, як спадковий, так і договір довічного утримання, спрямовані на передачу однією стороною іншій стороні майна у власність, за що інша сторона зобов'язується виконати відповідні розпорядження відчужувача, передбачені договором. Проте, між ними є істотна різниця.
По-перше, за спадковим договором на набувача може бути покладено виконання обов'язків як майнового, так і немайнового характеру, в той час як за договором довічного утримання набувач зобов'язується довічно забезпечувати відчужувача доглядом і утриманням, інші обов'язки на набувача не покладаються.
По-друге, право власності на майно за договором довічного утримання переходить до набувача з моменту укладення договору, в той час як, набувач за спадковим договором стане власником майна лише після смерті відчужувача.